Металургія сьогодні перебуває в глибокій кризі і тримається з останніх сил. Від того, чи стане Держава поруч із промисловістю зараз, залежить, чи буде в Україні метал, податки, валютна виручка і робочі місця для цілих регіонів завтра. Ми говоримо прямо: без рішучих дій органів влади на нас чекає деіндустріалізація, зупинка заводів, безробіття і втрата обороноздатності перед постійною загрозою зі сходу. Це вже не галузеве питання. Це питання виживання економіки воюючої країни.
Корінь кризи – заблоковані порти. Альтернативи їм немає. З липня 2026 року атаки ворога фактично паралізували роботу морських портів. Дунайські порти та західні переходи галузь не рятують: адже логістика дорожча у 2-3 рази, глибин та наявних обсягів Дунаю просто не вистачає для завантаження великих суден. Експорт металу й руди на віддалені ринки без глибоководних портів фізично неможливий. Тільки повне і безумовне розблокування портів для всіх вантажів врятує ситуацію.
Другий удар, який нанесла по галузі вже наша Держава – тарифи «Укрзалізниці». Саме тоді, коли підприємства на межі, галузь у мільярдних збитках – Уряд підвищив на +30% залізничний тариф. Нагадаємо: на 1 тонну металопродукції треба перевезти близько 3 тонн сировини. Тож ця надбавка множиться на кожному кілометрі й вибиває українську продукцію з ринків. Це шлях до остаточної зупинки. Підвищений розмір тарифів буде бити й по самій «Укрзалізниці»: зупинені заводи – це втрачена вантажна база і доходи УЗ вже в цьому році.
Що має зробити Держава:
1. Провести роботу з розблокування морських портів – повністю й безумовно для всіх видів вантажів. Системної альтернативи не існує, все інше – це тимчасові заходи.
2. Скасувати 30% підвищення залізничних тарифів.
3. Знизити фіксовані податки для підприємств та працівників до повноцінного розблокування портів України:
-тимчасове зниження ставки податку на доходи фізичних осіб (встановити ставку у розмірі 9%);
-тимчасове звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки що перебувають у власності або постійному користуванні.
4. Разом із західними партнерами запустити механізми підтримки промисловості на час кризи – від страхування воєнних ризиків для суден до компенсації логістики через ЄС.
Металурги не просять необґрунтованих пільг. Вони готові взяти на себе частину витрат, щоб зберегти виробництво. Але важливо щоб Держава діяла як партнер, а не додавала навантаження в найважчий момент.
Збережена металургія – це збережена економіка і довгострокова здатність Держави чинити гідний спротив підступному ворогу. Втратити металургію сьогодні означає ослабити Україну завтра. Ми закликаємо органи влади зробити очевидний стратегічний вибір на користь збереження власної промисловості!
