Олена Колеснікова: у найближчому майбутньому сумарна потреба ГМК у робочих досягне 3000 осіб

Головними причинами такого «кадрового голоду»  є набираюча обертів трудова міграція, невідповідність потребам ринку праці  кадрів, підготовлених системою освіти, застарілість освітньої системи і матеріально-технічної бази, а головне – непопулярність складних технічних та робітничих професій.

На сьогодні підприємствам ГМК гостро не вистачає таких фахівців, як електромонтер, машиніст тепловоза, екскаватора, бульдозера, коксових машин, бурової установки, насосних установок. Також необхідні водії великовантажних самоскидів, слюсарі-ремонтники, сталевари, газівники доменної печі, вальцювальники стану гарячої прокатки, оператори поста управління стана холодної / гарячої прокатки. І це тільки частина затребуваних професій. Робота дійсно складна і вимагає особливої відповідальності, але, в той же час, вона доволі високооплачувана.

Якщо в минулому місяці, за даними Держстату, середня заробітна плата по Україні складає 7 711 грн, то на ГМК – це близько 11 148 грн. Незважаючи на досить високі зарплати, дефіцит робітничих професій дедалі більшає, і ситуація вже дійшла до того, що підприємства втрачають можливість росту виробництва, а в деяких випадках навіть спостерігається його спад. Є такі заводи де проблема навіть укомплектувати четверту зміну або певний цех. В результаті виробництво падає, доходи від реалізації продукції скорочуються. А це потенційні засоби, які могли б піти у вигляді податків до бюджету,а також на модернізацію обладнання, природоохоронні заходи, охорону праці та соціальний захист робітників.

За різними оцінками, кількість наших співгромадян, які виїхали з країни, обчислюється мільйонами. Так, завсектором міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Олексій Позняк оцінює чисельність всіх трудових мігрантів з України близько 2,2-2,3 млн осіб.

І «чемоданний» настрій серед населення не вщухає. За останніми дослідженнями КМІС, середній вік тих, хто вирішив їхати становить 34,8 року; середній вік тих, хто вагається – 36,6; а тих, хто категорично відмовляється від перспективи покинути Україну, – 54,8. Серед молодих людей  віком від 18 до 30 років тільки 9% тих, хто твердо вирішив залишитися.

Про те, що українців, охочих працювати за кордоном все більшає,  наглядно демонструє   зростання кількості оголошень від агенцій, які організовують виїзд і працевлаштування до країн ЄС. Так, за даними звіту польської компанії Personnel Service «Барометр трудової міграції», за перше півріччя 2017 року 16% всіх опитаних компаній наймали або наймають українців на роботу, а українські працівники складали в основному до 5% всіх працівників польських компаній. Однак у 8% компаній українці становили 26-50% всіх працівників. У той же час, кожна п’ята компанія мала намір найближчим часом шукати працівників з України.

За даними різних досліджень, близько 27% трудових мігрантів працювали за кордоном відповідно до отриманої кваліфікації, близько 36% трудових мігрантів були зайняті на роботах, які не вимагали кваліфікації, і майже 30% міняли кваліфікацію. Щоб заробити, наші співгромадяни готові гарувати і вдень, і вночі.

Українським роботодавцям з ГМК не додає оптимізму бажання Польщі залучити ще більше українців, хоча в «сусіда» вже працює більше мільйона наших кадрів. Зараз поляки працюють над спрощенням процедури працевлаштування українців, що спричинить до ще більшого відтоку українських фахівців. І незважаючи на те, що багато поляків мігрували в інші країни, ця країна примудряється демонструвати економічне зростання – в тому числі за рахунок українських «заробітчан». На жаль, сьогодні українські металурги конкурують не з українськими підприємствами, а з польськими.

Для  того щоб заповнити кадровий дефіцит в Україні та зменшити трудову міграцію українські роботодавці  ГМК докладають максимум зусиль. Збільшуються заробітні плати, створюються комфортні умови роботи, забезпечується повний соціальний пакет – страховка, доставка на роботу, обслуговування у власних медичних центрах, постійне підвищення кваліфікації та навчальні програми, виділяються дотації на харчування та багато іншого. Наші роботодавці відповідально ставляться до своїх зобов’язань і цінують своїх працівників.

Що стосується довгострокової перспективи, то проблему трудової міграції необхідно вирішувати на рівні держави. Це – загальне глобальне завдання, над вирішенням якого потрібно всім об’єднатися, щоб Україна не перетворилася в країну старих і дітей, адже часто причиною від’їзду  стає нестабільна політична та економічна ситуація в країні.

Які кроки мають бути зроблені на рівні держави? Необхідно розробити національну Стратегію, в якій промисловість буде однією з пріоритетних галузей розвитку економіки. В її рамках будуть запущені інфраструктурні проекти, будуть створюватися нові робочі місця, а значить – покращиться життя людей.

Особливу увагу необхідно приділити системі освіти. Адже для того, щоб економіка розвивалася, потрібні кваліфіковані і конкурентоспроможні кадри, що відповідають сучасним вимогам. Для цього державі потрібно провести величезну копітку роботу – необхідно НАПРАВЛЯТИ, а не урізати, ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ НА ПРОФТЕХОСВІТУ, яка готує фахівців робітничих професій, залучати інвестиції на модернізацію матеріально-технічної бази, вести системний діалог з роботодавцями.

Для нас, Федерації металургів України, одним з основних завдань є збалансування системи попиту та пропозиції на ринку праці. Для цього ми розробляємо нашою Галузевою радою професійні стандарти – чіткі вимоги до компетентності фахівця, тобто те, що він повинен знати і вміти.

Крім того, Федерація металургів України приймає активну участь у розробці Концепції реалізації державної політики у сфері професійної освіти «Сучасна професійна освіта». І ми дуже сподіваємося, що ця концепція стане пріоритетом для держави і започаткує профорієнтаційну роботу серед молоді задля залучення кадрів у ГМК на складні технічні та робітничі професії. Ми віримо в те, що реалізація цієї Концепції вплине на зниження рівня міграції кадрів, збільшить у ГМК кількість молодих і кваліфікованих кадрів, спраглих трудитися, жити і розвиватися в рідній країні. Адже ніхто, крім нас, українців, не змінить країну на краще.

Колеснікова Олена,

Голова галузевої ради Федерації металургів України.