Структурні зміни в промислових регіонах Німеччини

Пропонуємо вашій увазі статтю Голови Ради ФМУ Сергія Біленького про відвідування  великого промислового і густонаселеного району Німеччини – Північний Рейн-Вестфалія.

Минулого тижня (спасибі фонду Ф.Еберта) відвідав великий промисловий і густонаселений регіон Німеччини – федеральну землю Північний Рейн-Вестфалія (нім. – Nordrhein-Westfalen). На території цієї федеральної землі проживає близько 17,5 млн  людей, на яких припадає ВВП на суму понад 600 млрд  євро. Програма візиту передбачала ознайомлення зі структурними змінами в економіці цього регіону. Зустрічалися з бургомістрами (мерами) найбільших міст, державним секретарем Міністерства економіки, енергетики і промисловості регіону, керівниками Федерального агентства із зайнятості, Товариства інноваційної зайнятості, найбільшої міжгалузевої промислової профспілки IG Metall, технопарків, бізнес-інкубаторів, центрів залучення інвестицій, великих інфраструктурних проектів.

Ключові висновки:

  1. Демографічна криза, як наслідок небажання більшості німців заводити більше одного-двох дітей, призвело до скорочення чисельності і старіння населення. Працюючим людям доводиться утримувати постійно зростаючу кількість пенсіонерів. А це високі податки та інші відрахування з зарплати (в середньому працівник відраховує державі і до страхових фондів близько 45% своїх доходів до оподаткування, але на відміну від України, сюди входить і медична страховка, і страховка на випадок необхідності догляду в старості). Таким чином, при зарплаті в 4500 євро, «чистими» працівник отримує близько 2500 євро. «Зарплатне» податкове навантаження на роботодавця порівнюється з навантаженням на найманого працівника.
  2. Процеси глобалізації, посилення екологічних вимог та висока планка соціальних стандартів у Німеччині привели до неконкурентоспроможності багатьох виробничих підприємств. Причому це стосується не тільки галузей промисловості з відносно низькою доданою вартістю (видобуток кам’яного вугілля, металургія, традиційна енергетика, хімія), але й таких технологічних виробництв як автобудування, фармацевтична галузь , машинобудування тощо. Наприклад, за рішенням материнської компанії GM до кінця цього року останній завод Opel буде переміщений  до  Польщі. Раніше цілком економічно благополучні регіони стають дотаційними, зростає безробіття (актуальний рівень безробіття – 7,6%, але в окремі роки доходив і до 13%). Наприклад, в металургії та вугільної галузі тільки Рурського регіону за останні 50 років кількість зайнятих скоротилася з 600 тис. до 90 тис. людей, з 100 діючих шахт залишилося дві. Причому до 2018 року прогнозується скорочення зайнятих в цих галузях ще приблизно вдвічі, і закриття останніх шахт. До цього часу також по всій території Німеччини закриються і всі атомні електростанції. Уряд Німеччини реалізовує політику переходу від промислової економіки до економіки знань з усіма зрозумілими позитивними і негативними наслідками для персоналу. Перспективними галузями для розвитку в промислових регіонах вважається охорона здоров’я (є підвищений попит на медичні послуги через неблагополучну екологічну ситуацію), інжиніринг (є значний потенціал інженерних кадрів і технічних університетів), енерго- та ресурсозбереження, ефективне управління інфраструктурою. Німеччина вже сьогодні є світовим лідером в області ресурсозбереження та вторинного використання ресурсів. Але на досягнутому зупинятися явно не збирається.
  3. У промислових регіонах Німеччини відчувається гострий дефіцит кваліфікованих працівників. Ці люди не хочуть пов’язувати своє життя з екологічно та соціально-культурно неблагополучними територіями. При цьому вони можуть дозволити собі переїзд до іншого регіону, де теж будуть затребувані. Місцева влада промислових міст докладає величезних зусиль для створення комфортних умов для життя людей, реалізовуються амбітні, а іноді навіть скандальні інфраструктурні проекти. Наприклад, місцева влада міста Вупперталь зважилися на перекриття основної федеральної автодороги більш ніж на 3 роки, яка проходила через центр міста, щоб побудувати замість неї підземний тунель і звільнити центральну привокзальну площу для жителів міста. Це призвело до транспортного колапсу і величезної кількості скарг, оскільки немісцевим жителям проїхати в об’їзд через Вупперталь з першого разу практично не вдавалося. Особлива увага також приділяється ревіталізації промислової спадщини (на проммайданчиках і прилеглих територіях закритих підприємств, а це до 60% всіх земель регіону, або будується щось нове, або вони перетворюються в музеї, технопарки, атракціони, місця для популярних івент-заходів з індустріальним колоритом). Якщо інвестор хоче щось побудувати, то йому, в першу чергу, пропонують в якості майданчика неутилізовану територію колишнього промислового підприємства.
  4. Промислові міста регіону знаходяться в умовах жорсткої конкуренції один з одним. При споріднених стартових економічних і соціальних умовах (практично всі вони стали дотаційними і екологічно неблагополучними) боротьба між ними ведеться за трьома основними напрямками: за інвесторів, за субсидії та за кваліфікованих працівників. Що характерно, істотних податкових пільг для залучення інвесторів міста запропонувати не можуть, оскільки мають право змінювати ставку тільки одного місцевого податку, так званого промислового, та й то тільки для всіх одразу, а не під окремі проекти. Причому низька ставка чревата збільшенням дефіциту і без того дотаційного міського бюджету. Що стосується субсидій, то вони надаються на трьох рівнях: від влади федеральної землі, від влади Німеччини та від влади ЄС. Німеччина є основним донором для Фонду регіонального розвитку ЄС, платежі до якого є обов’язковими для всіх держав – членів ЄС. Але суми платежів відрізняються поправкою на можливості. «Вищим пілотажем» для влади міста є залучення коштів з цього Фонду під свої проекти.
  5. Профспілки в Німеччині добре консолідовані, досить сильні і фінансово стійкі, при цьому висувають цілком адекватні економічній ситуації вимоги у взаємовідносинах з роботодавцями. На відміну від України, в Німеччині не укладаються Генеральна та територіальні угоди. При цьому велика роль так званих Тарифних угод, які укладаються за галузевим принципом і діють на території федеральної землі (аналог наших Галузевих угод, але з прив’язкою не тільки до галузі, а й до території). Незважаючи на солідний страйковий фонд, серйозні протестні акції промислових профспілок в сучасній Німеччині – явище доволі рідкісне. Як правило, вони проходять безпосередньо перед підписанням нової Тарифної угоди (як додатковий елемент тиску на роботодавців) і мають досить м’який характер, без зупинки виробничих процесів. Якщо в результаті підписання нової Тарифної угоди вдається компенсувати хоча б інфляцію, то це вже вважається великим успіхом. Головним аргументом роботодавців у переговорах з профспілками є загроза (в разі необґрунтованих вимог) перенести виробництво, наприклад в Китай або до країн Східної Європи, де вартість робочої сили істотно нижча, і для іноземних інвесторів, які створюють робочі місця, існує ціла система пільг та преференцій. І така жорстка позиція не виглядає блефом, оскільки багато хто у підсумку саме так і робить.
  6. Частина колишніх промислових майданчиків регіону перекваліфікувалася в технопарки і бізнес-інкубатори. На початковому етапі будівництва /реконструкції ці проекти природно були дотаційними (використовувалися субсидії від держави і від великих приватних компаній). Потім деякі з них вийшли на відносну самоокупність (без урахування початкових інвестицій). Основна ідея подібних центрів – створити умови для розвитку малого і середнього бізнесу в нових для промислових регіонів галузях. Такі центри дозволяють підприємцям-початківцям протестувати свої бізнес-ідеї, не ризикуючи при цьому значними власними коштами. Їм надається можливість короткострокової (без штрафних санкцій за дострокове розірвання договору оренди) або довгострокової оренди офісів площею від 8,5 кв.м в невеликих спеціально створених бізнес-центрах на пільгових умовах. Крім того, на початковому етапі вони можуть прямо за місцем оренди офісу отримувати безкоштовні консультації з основ ведення бізнесу, обліку, оподаткування і т.ін.

В цілому, промислові регіони Німеччини перебувають сьогодні у завершальній стадії структурних економічних перетворень. Вони ставлять собі за мету так звану Industrie 4.0 (нім.), засновану на знаннях, найсучасніших ресурсозберігаючих технологіях, безпеці, екологічності, ефективності (в усіх напрямках) і головне, максимальної комфортності для людей. Цей процес доволі тривалий, дорогий, у багатьох питаннях дискусійний, але єдино можливий для держави, яка претендує на звання світового технологічного лідера.

Голова Ради ФМУ

Сергій Біленький